Як працює новий засіб проти туберкульозу?

Основна діюча речовина — фероїн (FEP, або [Fe(phen)₃]²⁺). Це комплекс сульфату заліза та орто-фенантроліну, відомий хімікам ще з 1950-х років. Сам по собі він нестабільний і може руйнуватися в шлунку.

Щоб розв’язати цю проблему, дослідники під керівництвом Фернанди Манаї Демаркі помістили фероїн у ліпідні наночастинки (LNP@FEP). Склад простий і дешевий: холестерин та фосфатидилхолін. Такі наночастинки забезпечують контрольоване вивільнення речовини та захищають її під час транспортування до легенів.

Механізм дії нагадує пеніциліни: фероїн пошкоджує клітинну стінку бактерій Mycobacterium tuberculosis, порушуючи їхню життєдіяльність. Крім того, препарат посилює ефект класичних антибіотиків — рифампіцину та протеманіду.

У лабораторних тестах на мишах новий препарат виявився ефективнішим за стандартний ізоніазид — один з основних ліків у схемах лікування туберкульозу. За 30 днів бактерії в легенях були повністю знищені.

Це революційний результат, адже звичайна терапія триває від 6 місяців до 2 років. Довге лікування часто призводить до того, що пацієнти кидають приймання ліків, що сприяє появі стійких штамів.

Чому це важливо для світу?

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, туберкульоз щороку забирає понад 1,2 мільйона життів. У 2024 році зареєстровано близько 10,7 мільйона нових випадків. Багато штамів стали стійкими до стандартних антибіотиків, а лікування резистентного туберкульозу може коштувати десятки тисяч доларів і тривати роки.

Нова технологія з ліпідними наночастинками може скоротити курс лікування до одного місяця, знизити токсичність і зменшити ризик антибіотикорезистентності. Препарат простий у виробництві та недорогий — ідеально для країн, де туберкульоз поширений найбільше.

Поки що це тільки доклінічні випробування на тваринах. Автори підкреслюють: потрібні подальші дослідження безпеки та ефективності на людях. Якщо клінічні випробування пройдуть успішно, нова технологія зможе змінити підхід до лікування туберкульозу по всьому світу.

Дослідження підтримала Фонд підтримки досліджень штату Сан-Паулу (FAPESP). Повний текст статті доступний у відкритому доступі в журналі ACS Omega.